Основи цивільного захисту. 11 клас. Тема 3/2

Тема №3.  «Основні способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях»

Заняття №2.  Інженерні споруди, призначені для укриття і тимчасового захисту людей, їх класифікація, обладнання та порядок використання.

Мета уроку:

@ ознайомити з правилами розміщення й поведінки людей у сховищах при надзвичайних ситуаціях;

@ вивчити класифікацію захисних споруд, правила перебування в захисних спорудах та порядок їх використання;

@ узагальнити та систематизувати знання медичних засобів індивідуального захисту;

@ тренувати елементи стройової підготовки, вихід зі строю та повернення в стрій;

@ виховувати морально-психологічні якості, дисциплінованість, почуття впевненості при діях в надзвичайних ситуаціях.

Базові поняття та терміни:  класифікація захисних споруд, протирадіаційні й напростіші укриття та сховища.

Основна частина (вивчення нового матеріалу)

П.1. Інженерний захист населення.

Захист населення і територій — це створення необхідних умов для збереження життя людей або зменшення втрат населення і завдання шкоди територіям при надзвичайних ситуаціях у мирний та воєнний час.

До способів захисту населення належать:

• своєчасне оповіщення населення;

• заходи протирадіаційного та протихімічного захисту;

• укриття в захисних спорудах;

• використання засобів індивідуального захисту;

• проведення заходів евакуації населення та матеріальних засобів.

Захист населення потребує здійснення низки інженерних заходів заздалегідь та при загрозі надзвичайної ситуації. До них можна віднести такі заходи:

• будівництво і накопичення захисних споруд у мирний час;

• швидке будівництво додаткових укриттів у воєнний час;

• переобладнання під укриття різних споруд;

• комплектування захисних споруд системами життєзабезпечення та необхідним обладнанням;

• створення надійної системи повідомлення про загрозу аварій, катастроф, стихійних лих, нападу противника;

• захист запасів продуктів, води, господарських тварин, рослин;

• накопичення засобів індивідуального захисту для всього населення держави.

Укриття в захисних спорудах є одним з основних способів захисту населення.

Захисні споруди призначені для захисту людей від наслідків аварій (катастроф), стихійних лих, а також від вражаючих факторів зброї масового ураження та звичайних засобів нападу дії вторинних вражаючих факторів.

П.2. Інженерні споруди для укриття і тимчасового захисту людей,  їх класифікація, обладнання та порядок використання.

Укриття населення в захисних спорудах – це комплекс заходів із завчасним будівництвом захисних споруд, а також також пристосування наявних приміщень для захисту населення і підтримання їх у готовності до використання. Укриття населення є надійним способом захисту від уражаючих факторів всіх видів зброї, у разі аварій і стихійних лих.

Захисні споруди класифікуються:

• за місткістю — малої місткості (150–300 осіб), середньої місткості (300–600 осіб), великої місткості (більше 600 осіб);

• за призначенням — для захисту населення, для розміщення органів управління і медичних закладів;

• за місцем розташуванням — вбудовані, окремо розташовані, метрополітени, у гірських виробках;

• за термінами будівництва — збудовані завчасно, швидко збудовані;

• за захисними властивостями — сховища, протирадіаційні укриття, найпростіші укриття-щілини (відкриті та перекриті).

Сховища – це інженерні споруди, які забезпечують надійний захист людей від усіх уражаючих факторів ядерного вибуху, ОР і СДЯР, бактеріальних засобів і уражаючих факторів звичайної зброї, обвалів і уламків зруйнованих будівель.

План сховища: 1 — приміщення для укриття людей; 2 — пункт управління; 3 — медичний пункт (може не влаштовуватися); 4 — фільтровентиляційна камера; 5 — приміщення дизельної електростанції; 6 — санітарний вузол; 7 — приміщення для ПММ і електрощитова; 8 — приміщення для продовольства (може не облаштовуватися); 9 — вхід з тамбуром; 10 — аварійний вихід з тамбуром.

Сховища класифікують:

@  за захисними властивостями (від дії вибухової хвилі) поділяються на п’ять класів;

@  за місткістю сховища на малі, середні, великі.

@  за місцем розташування на вбудовані (у підвальних приміщеннях), та окремо побудовані.

@  за забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням (ФВО) – промислового виготовлення і спрощене (з підручних матеріалів);

@  за часом побудови – завчасно побудовані і швидко споруджені.

Сховища складаються з:

            основного приміщення для розміщення людей;

            допоміжних приміщень – входів; для ФВО, санузла, дизельної установки, резервуарів для води, продуктів харчування, медичної кімнати, табурів-шлюзів, тамбурів.

Площа приміщення на одну особу – 0,5 м*2, для сидіння – 0,45*0,45 м, для лежання – 0,55*1,8 м.

У сховищі  обладнують різні інженерні системи: електропостачання – труби з елпроводкою фарбують у чорний колір, водопостачання – труби зеленого кольору, опалення – труби коричневогокольору, радіотрансляційна точка, телефонний і радіозв’язок. Там мають бути прибори РХР, засоби індивідуального захисту, гасіння пожеж, аварійний запас інструментів, аварійне освітлення, запас медичних засобів, продуктів і води.

Сховища повинні будуватися з урахуванням таких основних вимог:

• забезпечувати безперервне перебування у них людей не менше 2 діб;

• будуватися на ділянках, які не можуть бути затоплені;

• бути на відстані від мереж водостоку і каналізації;

• не дозволяється прокладання транзитних інженерних комунікацій через сховище (стислого повітря, гарячого водопостачання, газо- та паропроводів);

• прокладання трубопроводів каналізації та водопостачання допускається за наявності виникаючих пристроїв;

• мати входи і виходи із тим ступенем захисту, що й основні приміщення; а на випадок завалу — мати аварійний вихід.

Сховище має основні та допоміжні приміщення.

До основних належать: відсіки для тих, хто укривається, пункти управління, медичні кімнати.

До допоміжних відносяться: тамбур-шлюзи, фільтровентиляційні приміщення, санітарні вузли, приміщення для зберігання води та продуктів харчування та інші.

Відсіки для тих, хто укривається, обладнуються місцями для сидіння та спання згідно з нормами.

У сховищах у необхідній кількості розміщуються обладнання, меблі, прилади, інструменти, ремонтні матеріали, протипожежне та медичне майно.

Входи повинні забезпечувати можливість швидкого та безпечного заповнення сховища.

Кожне сховище повинно мати не менше двох входів, один з яких обладнується як аварійний.

Система постачання повітря забезпечує вентиляцію приміщень захисної споруди й очистку зовнішнього повітря від радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів.

Електропостачання та опалення здійснюється від зовнішніх джерел постачання. Для аварійного забезпечення великих захисних споруд передбачається автономне електропостачання. У невеликих захисних спорудах має бути аварійне освітлення (переносні електричні ліхтарі та інші джерела).

Опалення проектується від загальної системи опалення. У неопалювальних приміщеннях слід передбачити установку опалювальних засобів. При заповненні сховища системи опалення вимикаються.

Запас харчів у сховищах передбачається на дві доби. Для розміщення продуктів обладнується приміщення.

      Протирадіаційне укриття (ПРУ) – це захисна споруда, яка забезпечує захист у ній людей від радіоактивних речовин і опрмінення в зонах радіоактивного забруднення місцевості, СДЯР, біологічних засобів у краплинно-рідинному вигляді та світлового випромінення ядерного вибуху, наслідків урагану.  Захисні властивості ПРУ оцінюються коефіцієнтом захисту, який показує, у скільки разів доза радіації на відкритій місцевості на висоті 1 м більша від дози радіації в укритті, тобто він показує, у скільки разів ПРОУ послаблює дію радіації, а відповідно і дозу опромінення людей.

ПРУ обладнуються  у підвальних поверхах будівель і споруд. Підвали (дерев’яні одноповерхові будівлі) ослаблюють дозу радіації  в 7 разів, а в цегельних – у 40 разів, у двоповерхових – у 100, у підвалі багатоповерхового будинку – у 800-1000 разів.

У разі потреби будуються швидкоспоруджувані ПРУ з місцевих (ліс, камінь), або промислових збірних залізобетонних елементів. Для цього копають котлован, зводять стіни і перекриття. Грунт насипають у місці прилягання перекриття до землі по всьому периметру укриття. Над перекриттям обладнують гідроізоляцію з руберойду або глини. На гідроізоляцію насипають шар грунту 60-70 см. Під кутом до 90 град до основного приміщення обладнують вхід у вигляді герметичного тамбура, а внутрішнє обладнання ПРУ для укриття людей аналогічне обладнанню приміщень сховища.

У протирадіаційних укриттях при вході передбачається приміщення для зберігання забрудненого одягу.

Найпростіші укриття зменшують радіуси ураження людей ударною хвилею, послаблюють дію радіоактивних випромінювань та ураження світловим випромінюванням. але не забезпечують захисту від отруйних речовин і бактеріальних засобів.

    Щілини – найпростіше укриття для захисту населення, які захищають від ударної хвилі, світлового випромінювання, радіаційного ураження. Є також і землянки. Щілина робиться глибиною близько 2 м, стіни укріплюються дошками, жердинами, входи виконуються східчасті, під прямим кутом до осі щілини, і закривають дверима. Перекриття щілини роблять з накату колод, потім шар глини товщиною 10-15 см (від потрапляння дощових вод у щілину), і шар грунту 20-40 см. Зверху все це закривають дерном. Землянку будують так само, але з підлогою, опаленням, місцями для сидіння і лежання. Ширина землянки 2-2,5 м .

 Домашнє завдання

Опрацювати підручник «Захист Вітчизни. 10-11 клас» ред. М.Бака, с. 249–254.