Тема №1 «Нормативно-правова база цивільного захисту»
Заняття №1
Нормативно-правова
база цивільного захисту України. Організаційна структура цивільного захисту
України. Обов’язки учнів щодо вивчення основ цивільного захисту.
Мета уроку:
@ ознайомити з обов’язками учнів щодо
вивчення основ цивільного захисту;
@ вивчити основні положення нормативно-правової бази цивільного
захисту України, міжнародні розпізнавальні знаки цивільної оборони;
@ узагальнити та систематизувати знання з основ цивільного захисту;
@ удосконалити практичні навички користування засобами
захисту;
@ виховувати поняття важливості й ролі цивільного захисту для
населеня.
Базові поняття та
терміни: Кодекс цивільного захисту
України, єдина державна система
цивільного захисту, структура цивільного захисту, обов’язки учнів щодо вивчення основ цивільного захисту.
Основна частина (вивчення нового матеріалу)
П.1.
Нормативно-правова база цивільного захисту України.
Друга світова війна
(1939-1945 рр.), бойові дії якої розгорнулися на трьох континентах — у Європі,
Азії й Африці, втягла в стан війни 61 державу з населенням у 1 млрд 700 млн
чоловік (тобто, 75% усього населення Землі на той час). Людські втрати в тій
війні становили понад 50 млн чоловік. Найбільші втрати понесли СРСР — 27 млн
чоловік. Німеччина — 13 млн чоловік. Велетенськими були і матеріальні втрати, у
СРСР вони становили 2 трильйони 600 млрд карбованців.
Уперше в історії
війн було застосовано зброю масового ураження. Підсумки Другої світової війни
змусили світове співтовариство замислитися над своїм майбутнім і тим, наскільки
воно можливе взагалі. 24.10.1945 р. була заснована Організація Об'єднаних націй
(ООН). 10.12.1949 р. ООН прийняла Загальну Декларацію прав людини (Хартію прав
людини), яка зобов'язала держави, що підписали її, гарантувати «Кожній людині
право на життя» (ст. 3), а також «Право на працю, на вільний вибір роботи, на
справедливі й сприятливі умови праці» (ст. 23). В умовах сучасних воєн, із
попередженням яких, на жаль, людство поки що не може впоратися, ООН у
Женевських Конвенціях від 12 серпня 1949 року зобов'язала держави, що ведуть
війну, дотримуватись норм гуманізму і порядку їх реалізації. Це зафіксовано:
- перша Женевська Конвенція: «З поліпшення
становища поранених і хворих у діючих арміях»;
- друга Женевська Конвенція: «З поліпшення
становища по ранених, хворих і осіб зі складу збройних сил, що зазнали аварії
корабля»;
- третя Женевська Конвенція: «З поводження з
військовополоненими»;
- четверта Женевська Конвенція: «Із захисту
цивільного населення під час війни».
Розглянемо завдання
і зміст діяльності Цивільного захисту, визначені четвертою Конвенцією і
доповненнями до неї.
Цивільний захист
призначений для виконання гуманітарних завдань, спрямованих на захист
цивільного населення від небезпеки і надання допомоги від наслідків воєнних дій
або лих, а також для створення умов, необхідних для його виживання.
«Організації
Цивільного захисту» — це ті установи й інші організаційні структури, які
організовані або уповноважені компетентною владою сторони, що перебуває у
конфлікті, виконувати будь-які з цих завдань і, які використовуються тільки для
їх виконання.
«Персонал»
організацій Цивільного захисту включає таких осіб, які призначені стороною, що
перебуває у конфлікті, винятково для виконання завдань ЦЗ.
На окупованій
території, в районах бойових дій орієнтується за допомогою міжнародного
розпізнавального знаку ЦЗ і посвідчення особи, що підтверджує її статус.
Правовою основою
цивільного захисту України є Конституція України, прийнята Верховною Радою в
червні 1996 р., яка закріпила правові основи забезпечення безпеки, які
охоплюють широкий спектр діяльності людини, у тому числі вимоги Загальної
Декларації прав людини, прийнятої ООН 10.12.1948 року, Женевських Конвенцій від
12.08.1949 р., зарубіжного і власного державного будівництва, закріпивши їх у
статтях 23, 27, 28, 29, 30, 50, 65. Стаття 27 Конституції України говорить:
«Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно
позбавлений життя. Обов'язок держави — захищати життя людини...».
Відповідно до законодавства
громадяни України мають право на захист свого життя й здоров'я від наслідків
аварій, пожеж, стихійних лих та на вимогу від Уряду України, інших органів
державної виконавчої влади, адміністрацій підприємств, установ й організацій
незалежно від форм власності й господарювання гарантій по забезпеченню його
реалізації. Держава як гарант цього права здійснює захист населення від
небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного
й військового характеру.
Для реалізації прав
людини по захисту її життя і здоров'я від небезпечних наслідків надзвичайних
ситуацій мирного і воєнного часу держава, як гарант цього права, створила
державну систему — Цивільний захист України, відповідно Кодексу цивільного
захисту України.
Кодекс цивільного захисту України — кодекс, що регулює відносини, пов'язані із захистом
населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від
надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної
системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів влади, права та
обов'язки громадян, підприємств, установ та організацій.
Кодекс прийнятий 2 жовтня 2012
року, введений у дію з 1 липня 2013 року. Замінив собою низку законів, у тому
числі: «Про Цивільну оборону України», «Про пожежну безпеку», «Про загальну
структуру і чисельність військ Цивільної оборони», «Про війська Цивільної
оборони України», «Про аварійно-рятувальні служби», «Про захист населення і
територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про
правові засади цивільного захисту».
Цивільний захист населення (ЦЗН)
— система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних,
протиепідемічних та інших заходів центральних і місцевих органів виконавчої
влади, органів місцевого самоврядування, підлеглих їм сил і засобів,
підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, добровільних
рятувальних формувань з метою запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій
(НС).
Згідно з Кодексом, цивільний захист — це функція держави,
спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища
та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям,
ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в
особливий період.
Цивільний захист здійснюється за
такими основними принципами:
1) гарантування та забезпечення
державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров’я та власності;
2) комплексного підходу до
вирішення завдань цивільного захисту;
3) пріоритетності завдань,
спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я громадян;
4) максимально можливого,
економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій;
5) централізації управління,
єдиноначальності, підпорядкованості, статутної дисципліни
Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, аварійно-рятувальних служб;
6) гласності, прозорості,
вільного отримання та поширення публічної інформації про стан цивільного захисту,
крім обмежень, встановлених законом;
7) добровільності - у разі
залучення громадян до здійснення заходів цивільного захисту, пов’язаних з
ризиком для їхнього життя і здоров’я;
8) відповідальності посадових
осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання
вимог законодавства з питань цивільного захисту;
9) виправданого ризику та
відповідальності керівників сил цивільного захисту за забезпечення безпеки під
час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.
У статті 8 Кодексу цивільного
захисту України вказано: «Забезпечення реалізації державної політики у сфері
цивільного захисту здійснюється єдиною державною системою цивільного захисту,
яка складається з функціональних і територіальних підсистем та їх ланок».
Згідно з «Положенням про єдину
державну систему цивільного захисту», затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 09.01.2014 р. № 11, єдина державна система цивільного
захисту - сукупність органів управління, сил і засобів центральних та місцевих
органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих
органів рад, підприємств, установ та організацій, які забезпечують реалізацію
державної політики у сфері цивільного захисту.
Основними завданнями єдиної
державної системи цивільного захисту є:
1) забезпечення готовності
міністерств та інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих
на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;
2) забезпечення реалізації
заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;
3) навчання населення щодо
поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації;
4) виконання державних цільових
програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення
сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих
матеріальних втрат;
5) опрацювання інформації про
надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту
населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;
6) прогнозування і оцінка
соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі
прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;
7) створення, раціональне
збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів,
необхідних для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;
8) оповіщення населення про
загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне
інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;
9) захист населення у разі
виникнення надзвичайних ситуацій;
10) проведення рятувальних та
інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій,
організація життєзабезпечення постраждалого населення;
11) пом’якшення можливих
наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;
12) здійснення заходів щодо
соціального захисту постраждалого населення;
13) реалізація визначених законом
прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, в тому
числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих
ситуацій.
Керівництво єдиною державною
системою цивільного захисту здійснює Кабінет Міністрів України. Безпосереднє
керівництво діяльністю єдиної державної системи цивільного захисту здійснює
ДСНС.
П.2. Організаційна структура цивільного захисту України.
Єдина державна система цивільного
захисту складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем
та їх ланок.
Функціональні підсистеми єдиної
державної системи цивільного захисту створюються у відповідних сферах
суспільного життя центральними органами виконавчої влади з метою захисту
населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий
період, забезпечення готовності підпорядкованих їм сил і засобів до дій,
спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації. Безпосереднє
керівництво діяльністю функціональної підсистеми здійснюється керівником органу
чи суб’єкта господарювання, що створив таку підсистему.
Територіальні підсистеми єдиної
державної системи цивільного захисту створюються в Автономній Республіці Крим,
областях, м. Києві та м. Севастополі з метою здійснення заходів щодо
захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в
особливий період у відповідному регіоні. Безпосереднє керівництво діяльністю
територіальної підсистеми, її ланок здійснюється посадовою особою, яка очолює
орган, що створив таку підсистему, ланку.
Відповідно до «Положенням про
цивільну оборону України», у складі єдиної державної системи цивільного захисту
функціонують постійно діючі органи управління цивільного захисту, координаційні
органи, сили цивільного захисту функціональних і територіальних підсистем.
До складу сил цивільного захисту
єдиної державної системи цивільного захисту входять:
·
Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;
·
аварійно-рятувальні служби;
·
формування цивільного захисту;
·
спеціалізовані служби цивільного захисту;
·
пожежно-рятувальні підрозділи (частини);
·
добровільні формування цивільного захисту.
Оперативно-рятувальна служба
цивільного захисту функціонує в системі ДСНС.
Основними завданнями сил
цивільного захисту є:
1) проведення робіт та вжиття
заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій
від них;
2) проведення
аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;
3) гасіння пожеж;
4) ліквідація наслідків
надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості,
загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіоактивного,
хімічного забруднення та біологічного зараження, інших небезпечних проявів;
5) проведення піротехнічних
робіт, пов’язаних із знешкодженням вибухонебезпечних предметів, що залишилися
на території України після воєн, сучасних боєприпасів та підривних засобів
(крім вибухових пристроїв, що використовуються у терористичних цілях), крім
територій, які надані для розміщення і постійної діяльності військових частин,
військових навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил
України, інших військових формувань;
6) проведення вибухових робіт для
запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;
7) проведення робіт щодо
життєзабезпечення постраждалих;
8) надання екстреної медичної
допомоги постраждалим у районі надзвичайної ситуації і транспортування їх до
закладів охорони здоров’я;
9) здійснення перевезень
матеріально-технічних засобів, призначених для проведення аварійно-рятувальних
та інших невідкладних робіт, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та
надання гуманітарної допомоги постраждалим внаслідок таких ситуацій;
10) надання допомоги іноземним
державам щодо проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт,
ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
11) проведення
аварійно-рятувального обслуговування суб’єктів господарювання та окремих
територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій.
Сили ЦЗН України
·
органи державної виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких
віднесені функції, пов'язані з безпекою й захистом населення, попередженням НС,
реагуванням і діями в НС;
·
органи повсякденного керування процесами захисту населення в складі
центральних і місцевих органів державної виконавчої влади й адміністрацій
підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності й
господарювання;
·
сили й засоби, призначені для виконання завдань ЦЗН;
·
фонди фінансових, медичних і матеріально-технічних ресурсів, які
передбачені на випадок НС;
·
системи зв'язку, оповіщення й інформаційного забезпечення.
Восени 1998 р. Закарпаття
постраждало від повені. Подібного стихійного лиха в цьому районі не було 400
років. Воно принесло Україні величезний збиток: зруйновано 1350 будинків, в
аварійному стані — 2877, залишилися без житла 10 568 осіб; закрилися 86
загальноосвітніх шкіл, загинуло 18 осіб.
Енергійні дії формувань
Міністерства надзвичайних ситуацій, бригад цивільної оборони (ЦО) і військових
підрозділів дозволили уникнути численних людських жертв. Людей вивозили на
човнах, вертольотах і автотранспортом. Їх годували на польових військових
кухнях. Ночівлю влаштовували в наметових містечках. Гуманітарна допомога
надходила із сусідніх районів і міст. Завдяки спільним зусиллям державних
органів і допомоги багатьох тисяч людей, жителі м. Рахова, Мукачевого й інші
змогли облаштуватися на зиму, почати зводити собі будинки й відновлювати
ушкоджені.
Із завдань видно, що ЦЗ виконує
найвищою мірою гуманну роль у нашому житті. Завдання безпеки — це завдання й
самого населення. Звідси випливає необхідність у вивченні відомостей, правил,
дій і норм цієї дисципліни в навчальних закладах.
П.3. Обов’язки учнів щодо
вивчення основ цивільного захисту.
Вивчаючи розділ «Основи цивільного
захисту», учні повинні зрозуміти, що йдеться про життя людини.
Тому вони повинні знати:
• дії за сигналом «Увага всім!»;
• місце евакуації з будинку;
• що потрібно брати із собою при
евакуації;
• дії при пожежі, повені, травмі;
• телефони служб 101, 102, 103 і
104.
Повинні вміти:
• діяти при загрозі виникнення
надзвичайної ситуації;
• користуватися засобами
індивідуального та колективного захисту;
• виготовляти найпростіші засоби
органів дихання;
• пристосовувати та використовувати
домашній одяг і взуття як засоби захисту в умовах зараження повітря й
місцевості радіоактивними речовинами та біологічними засобами;
• запобігати зараженню продуктів
харчування та питної води;
• проводити часткову санітарну
обробку відкритих частин тіла, одягу та взуття;
• працювати з приладами
радіаційної та хімічної розвідки;
• діяти у складі поста
радіаційного хімічного спостереження, інших формувань;
• швидко й упевненно виконувати
нормативи цивільного захисту;
• користуватися аптечкою індивідуальною
(АІ);
• надавати першу допомогу
ураженим та пораненим;
• дотримуватися заходів безпеки
під час дій у надзвичайних ситуаціях.
Домашнє завдання
Вивчити обовязки
учнів щодо вивчення основ цивільного захисту.