Тактична підготовка 11 клас Тема 3/1. Дії солдата в бою у складі бойових груп

  Тема №3  «Дії солдата в бою у складі бойових груп»

Заняття 1. «Способи пересування на полі бою під час дії у пішому порядку. Порядок дій у складі бойових груп. Поняття про вогневу позицію в обороні. Вимоги до вибору місця для ведення вогню і спостереження. Послідовність обладнання і маскування окопу для стрільби лежачи.»

Мета уроку:

@ ознайомити учнів: зі способами пересування на полі боя під час дії в пішому порядку; з вимогами до вибору місця ведення спостереження за противником і його обладнання;

@ вивчити поняття: способи пересування на полі боя; обовязків спостерегача, обладнання окопу для стрільби лежачи;

@ узагальнити та систематизувати знання: з вимог сучасного загальновійськового бою та обовязків солдата в бою;

@ тренувати виконання елементів стройової підготовки;

@ виховувати тактичне мислення, спостережливість, рішучість та ініціативність.

Базові поняття та терміни: пересування на полі бою бігом та прискореним кроком; пересування на полі бою перебіжками; пересування на полі бою переповзанням; вимоги до місця спостереження та ведення вогню.

П.1. Способи пересування на полі бою під час дії у пішому порядку. Порядок дій у складі бойових груп.

Групова тактика, що застосовується військами в антитерористичній операції є відповідною реакцією на зміну умов оперативно-тактичної обстановки і дій незаконних збройних формувань. Вона знайшла своє конкретне вираження у створенні в складі механізованих і інших підрозділів, імпровізованих бойових груп у вигляді «двійок», «трійок» і більших утворень, що включають різних фахівців: стрілків-автоматників, кулеметників, гранатометників, що підсилюються саперами, а іноді вогнеметниками.

 Мета формування таких груп: створити більш гнучкий, розосереджений бойовий порядок підрозділу, що був би більше пристосований для боротьби з дрібними бандгрупами, у тому числі в горах, населених пунктах, забезпечував ефективніше використання бойових якостей кожного виду стрілецької зброї.

У всіх видах бою основою бойових дій є пересування. Залежно від характеру місцевості, умов, обстановки і вогневих дій противника солдат, перебуваючи в пішому строю, може пересуватися: кроком (бігом), перебіжками, переповзанням. Перед початком пересування особовий склад ставить зброю на запобіжник за командою «Запобіжник - СТАВ» або самостійно.

Прискорений крок (біг)

Прискорений крок або біг (на повний зріст або пригинаючись) застосовується для подолання ділянок місцевості, недоступної для спостереження і вогню противника. Темп прискореної ходьби — у середньому 130–140 кроків за 1 хв., довжина кроку — 80–90 см. Щоб подовжити крок, треба швидше і дужче розгинати ту ногу, що позаду, і більше виносити другу ногу стегном уперед. Оскільки тривале пересування прискореним кроком дуже стомлює, при швидкісному пересуванні доцільно чергувати ходьбу і біг. У такий спосіб солдат рухається і під час атаки, тримаючи зброю в положенні готовності до негайного відкриття вогню.

Ходьба пригинаючись застосовується для прихованого пересування місцевістю з невисокими укриттями (низькі кущі, висока трава, канава тощо). Потрібно зігнути ноги в колінах, податися корпусом уперед, дивитися перед собою і рухатися нешироким кроком. Усі рухи виконуються вільно, без напруження.

Рух угору здійснюється вкороченим кроком із нахилом корпусу вперед. На схили можна сходити прямо, тримаючись руками за гілки, кущі, густу траву тощо; ноги ставити на всю ступню «ялинкою», з розведеними вбік носками.

При значній крутизні сходжень краще робити зиґзаґи, тобто рухатися поперемінно то правим, то лівим боком до схилу на трохи зігнутих ногах, упираючись ребрами підошов у виступи гори.

Униз по схилу можна сходити вільним кроком, ногу ставити на п’яту, корпус відхиляти назад. Із крутого схилу можна спускатися боком, приставними кроками, тримаючись за нерівності схилу.

Пересування по грузькому і слизькому ґрунту здійснюється короткими кроками; ноги потрібно переставляти швидко, щоб вони не встигли глибоко загрузнути або зісковзнути з опори. Ногу слід ставити на всю ступню, намагаючись вибирати для опори твердіші ділянки: борозни, виступи, корені.

Повільним бігом долають довгі дистанції. Корпус під час бігу нахилено вперед трохи більше, ніж при ходьбі.

Темп бігу — 150–160 кроків за 1 хв., довжина кроку — 70–90 см.

Біг у середньому темпі здійснюється вільним маршовим кроком. Корпус у цьому випадку тримають трохи нахиленим уперед. Енергійно відштовхуються тією ногою, що позаду, і, зігнувши її в коліні, виносять стегном уперед-угору і ставлять на всю ступню. Гомілка при цьому не виноситься дуже вперед, а ступня ставиться на землю далеко від проекції центра ваги тіла. Темп бігу — 165–180 кроків за 1 хв., довжина кроку — 85–90 см.

Швидкісним бігом перебігають з укриття до бойових і транспортних машин, розбігаються перед подоланням перешкод. Корпус нахиляється вперед значно більше, ніж під час бігу в середньому темпі, а відштовхування ногою і рух рукою ще енергійніші. Збільшення довжини кроку забезпечується за рахунок відштовхування ногою, що позаду, і швидкого перенесення її стегном уперед. Нога після відштовхування виноситься вперед зігнутою в коліні й м’яко ставиться на передню частину стопи з наступною опорою на всю ступню. Темп бігу — 180–200 кроків за 1 хв., довжина кроку — 120–150 см.

Перебіжки

Перебіжка застосовується для швидкого зближення з противником на відкритій місцевості. Довжина перебігання залежить від рельєфу та інтенсивності вогню противника і в середньому має бути 20–40 кроків. Чим відкритіша місцевість і сильніший вогонь, тим коротшим мають бути перебіжки.

Для перебіжки з положення лежачи необхідно спочатку поставити зброю на запобіжник, за попереджувальною командою визначити шлях руху і можливе укриття, потім за виконавчою командою стрімко перебігти у визначене місце. На місці зупинки лягти на землю, відповзти трохи вбік і, досягнувши вказаного командою місця, приготуватися до ведення вогню.

Під час перебіжки по одному за командою для виконання «Вперед» правофланговий (лівофланговий або одночасно правофланговий і лівофланговий) схоплюється, стрімко пробігає 20-40 кроків і робить перепочинок. Одночасно із зупинкою першого починає перебіжку другий; висунувшись на лінію першого починає перебіжку другий; висунувшись на лінію першого, він робить перепочинок. Перший, хто перебігає, під час зупинки другого, перебігає тим самим способом до виходу на зазначений рубіж. Решта солдат пересувається таким самим способом.

Під час перебіжками групами перебігають одночасно декілька солдатів таким самим способом, як і по одному. Групи або окремі солдати, що залишились на місці, а також ті, що висунулися після перебіжки на зазначений рубіж, своїм вогнем підтримують тих, хто перебігає.

Переповзання

Переповзання застосовується для непомітного наближення до противника і прихованого подолання ділянок місцевості, що мають незначні укриття, нерівності рельєфу і перебувають під спостереженням або обстрілом противника. Залежно від обстановки, рельєфу місцевості та вогню противника солдат може переповзати:

• по-пластунськи: лягти на землю, правою рукою взяти зброю за ремінь біля верхньої антабки і покласти її на передпліччя правої руки; підтягти праву (або ліву) ногу і водночас просунути ліву (праву) руку якомога далі, відштовхуючись зігнутою ногою, пересунутися вперед, підтягнути другу ногу, висунути другу руку і продовжувати рухатися так само, притискуючи до себе зброю;

• напівкарачки: стати на коліна і, спираючись на передпліччя або кисті рук, підняти зігнуту праву (ліву) ногу до грудей, водночас ліву (праву) руку просунути вперед; просунути тіло вперед до повного випрямлення правої (лівої) ноги, водночас підтягнувши другу зігнуту ногу, і, просуваючи вперед другу руку, продовжувати рух; зброю тримати: при опорі на передпліччя — так само, як і при переповзанні по-пластунськи; при опорі на кисті рук — у правій руці (див. рис. 3);

• на боці: лягти на лівий бік, підтягти вперед ліву ногу і зігнути в коліні, спертися на передпліччя лівої руки, каблуком правої ноги впертися в землю якомога ближче до себе; розгинаючи праву ногу, просунути тіло вперед; не змінюючи положення, продовжувати рух; зброю тримати правою рукою, поклавши її на стегно лівої ноги.

Добре навчений солдат здатен швидко і непомітно пересуватися на полі бою, що надає йому перевагу над противником.

Порядок дій у складі бойових груп.

Основні елементи бойових порядків підрозділів визначені по­ложеннями бойових статутів сухопутних військ. Але при веденні бойових дій із дрібними підрозділами противника у відділенні до­цільно створювати позаштатні бойові групи.

Під час дій в обороні склад позаштатних бойових груп може бути таким, як і в наступі. Під час постановки завдань командиром відділення кожному військовослужбовцю призначаються 2-3 вог­неві позиції та сектори стрільби (основний і додатковий), які пови­нні перекриватися не менше ніж на 10-15°, створюючи зону суціль­ного вогню; сектор обстрілу для кулеметника в обороні — до 120°, для автоматника — до 40°. На позиції відділення бойові групи роз­міщуються так, щоб усі підступи до неї перед фронтом і на флан­гах були під дійсним вогнем, особливо фланговим і перехресним, а загородження й перешкоди добре проглядалися й прострілювали­ся. Командир відділення перебуває в такому місці, звідки зручніше управляти підлеглими, спостерігати за місцевістю.

Для кожної одиниці бойової техніки обладнуються 1-2 укриття (за зворотними схилами висот, у ярах, у лісі тощо). Кожній бойовій машині призначаються 2-3 вогневі позиції (на найбільш небезпеч­них напрямках наступу противника). Із кожного укриття готуються виходи на вогневі позиції не менше ніж по двох маршрутах.

Командир відділення управляє підлеглими за допомогою ко­манд, які подаються голосом, сигнальних засобів та особистого прикладу. Під час дій відділення в пішому порядку командир завжди знаходиться в ланцюгу відділення.

Усередині бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка командир взводу (відділення, танка) управляє діями підлеглих, ви­користовуючи команди, які подаються по переговорному пристрою або голосом і встановленими сигналами.

ПЕРЕМІЩЕННЯ В "ДВІЙЦІ"

При роботі в "двійці" солдат, який відкриває вогонь, повинен криком, наприклад, "тримаю" або "крию", або іншим способом повідомляти про готовність прикрити вогнем переміщення напарника. Це необхідно робити, оскільки не завжди навіть усередині "двійки" може підтримуватися візуальний контакт, а в гуркоті бою не завжди можливо відрізнити вогонь свого напарника від вогню іншого солдата.

Поширена помилка - повідомляти напарника про те, що готовий його прикривати, відразу ж після того, як закінчив переміщення, а сам не встиг ще зайняти стрілецьку позицію. В результаті напарник припиняє свій вогонь до того, як другий член "двійки" почне його вести, оскільки вимагається деякий час, щоб зайняти зручну для ведення вогню позицію. Для боротьби з цією помилкою потрібно відпрацювати наступний прийом. Солдат спочатку повинен зробити один постріл (чергу) і лише потім повідомити напарника про свою готовність прикривати його вогнем. Тобто переміщення розбивається на фази: фаза ведення вогню одним солдатом змінюється фазою ведення вогню обома солдатами.

Перша фаза - №1 прикриває, №2 переміщується

Друга фаза - №2 заліг, зробив прицільний постріл або чергу і крикнув №1 про готовність прикривати його переміщення

Третя фаза - №2 прикриває, №1 переміщується

ПЕРЕМІЩЕННЯ В "ТРІЙЦІ"

Варіант №1 "Роги"

"Трійка" розбивається на дві підгрупи, що складаються з двох і одного солдата, і вони працюють так само, як працюють в "двійці", - одна група біжить - інша прикриває.

рекомендація: вперед завжди висувається один солдат, а двоє підтягуються до нього. Це робиться для того, щоб двоє що біжать попереду одного не перекривали йому сектор обстрілу. Один двом, відразу обидва сектори обстрілу не перекриє, а двоє одному можуть.

Перша фаза - №1 і №3 прикривають, №2 переміщується.

Друга фаза - №2 заліг, зробив прицільний постріл або чергу і крикнув напарникам про готовність прикривати їх переміщення.

Третя фаза - №2 прикриває, №1 і №3 переміщуються.

Варіант №2 "Два - один"

Застосовується послідовне пересування: двоє стріляють - один біжить. Прийнятніший почерговий спосіб, але із зміною того, хто першим переміщається. Наприклад, біжить №1, а №2 і №3 прикривають. Наступний переміщається №2, №1 і №3 на прикритті. Нарешті вперед йде №3 під прикриттям №1 і №2. Перший етап закінчився, уся група перемістилася вперед. Початок другого етапу починається з руху вперед вже №2, потім №3 і закінчується переміщенням №1. Третій етап починає №3, потім №1, завершує №2 і так далі. Тут можливі варіанти, і в кожному підрозділі бажано напрацювати щось своє, але головна умова простота і зрозумілість, що б, не виникло плутанини в бою.

Перша фаза - №2 і №3 прикривають, №1 переміщається.

Друга фаза - №1 заліг, відкрив вогонь, почав переміщення №2, №3 на місце.

Третя фаза - №1 і №2 прикривають, №3 переміщається.

Варіант №3 "Півходу"

Складнішим варіантом організації переміщення в трійках є наступний спосіб: один солдат починає переміщення, долає половину шляху, у цей момент інший солдат починає переміщення, у цей момент перший солдат вже заліг і відкриває вогонь, а третій все ще веде вогонь зі своєї первинної позиції. Як тільки другий солдат долає половину шляху, починає переміщення третій солдат. Після того, як другий солдат досягає наміченої ним точки і залягає, схоплюється перший солдат і так далі. При цьому способі два солдати біжать, а один стріляє, причому між солдатами, що переміщаються, зберігається півходу. Звичайно, цей метод найбільш складний, тут найбільша вірогідність "збитися з ритму". Цей варіант може підійти групам, які працюють спільно багато років, оскільки він вимагає великої злагодженості усередині "трійки".

Перша фаза - №1 схоплюється і починає переміщення, проробляє половину шляху, у цей момент схоплюється №2 і починає переміщення, а третій все ще веде вогонь зі своєї первинної позиції.

Друга фаза - №1 заліг, відкрив вогонь, №2 проробляє половину шляху, схоплюється №3.

Третя фаза - №2 досягає наміченої ним точки і залягає, схоплюється №1, №3 проробляє половину шляху.

П.2  Поняття про вогневу позицію в обороні. Вимоги до вибору місця для ведення вогню і спостереження.

Важливе значення для здобуття перемоги має і те, наскільки правильно солдат вибере місце для ведення вогню і спостереження за противником.

При переході до оборони солдат розміщується на вказаній йому вогневій позиції. Якщо вона не вказана Квід., солдат вибирає позицію самостійно. Вогнева позиція має забезпечувати добрий огляд і обстріл, бути зручною для  стрільби, маскування, укриття від вогню противника, мати зручні підходи.

  Солдат повинен усе бачити й одночасно залишатись непоміченим для противника. Не потрібно влаштовувати позицію на вершинах, горбах, біля поодиноких дерева чи будинку, тобто поблизу тих обєктів, які привертають увагу противника і служать йому орієнтиром.

  Для обладнання треба використовувати воронки, канави, насипи, а також різні місцеві предмети.

П.3 Послідовність обладнання і маскування окопу для стрільби лежачи.

На місцевості солдат відшукує природне укриття (канава, вирва, колода тощо), потім оглядає все довкола і непомітно переміщується до нього. Перш ніж розпочати обладнання позиції, необхідно швидко вивчити місцевість, звернувши особливу увагу на низини, канави, борозни та інші укриття, що їх противник може використати для непомітного наближення.

Вивчивши місцевість і переконавшись у правильності вибору місця, солдат починає рити окоп для стрільби лежачи (див. рис. 1). Зброю кладе справа від себе на відстані простягненої руки стволом у напрямку противника, повернувшись на лівий бік, виймає піхотну лопатку і, тримаючи її за держак обома руками, ударами до себе підрізає дерен. Знявши дерен, складає його збоку, щоб після риття окопу його можна було використати для маскування бруствера; землю викидає спочатку вперед, потім убік, щоб захистити себе від куль, осколків снарядів, мін.

Якщо перед окопом є чагарник або висока трава, то з метою поліпшення огляду й обстрілу потрібно розчистити їх непомітно для противника. Крім того, слід підготувати автомати і кулемети для ведення вогню вночі. Для автомата робиться в бруствері жолобок із таким розрахунком, щоб покладений в нього автомат був наведений точно у вказаному командиром напрямку. Краї жолобка утрамбовують і обкладають дерном.

Кілочки-обмежувачі забивають по два біля цівки і приклада автомата. За можливості кілочки замінюють рогатками.

Під час роботи голову треба тримати якомога ближче до землі, але так, щоб можна було вести постійне спостереження за противником.

Викопавши передню частину окопу на глибину 20 см, солдат пересувається трохи назад і продовжує рити його далі. Ширина готового окопу — 60 см, довжина — 170 см.

Надалі окоп удосконалюється: його поглиблюють і роблять придатним для стрільби з коліна і стоячи (див. рис. 2). Глибина готового окопу: для стрільби лежачи — до 30 см, для стрільби стоячи — до 110 см. Висота бруствера — 30–60 см.

Домашнє завдання

1. Прочитати відповідний параграф підручника: 1) ст. 168-176; 2) параграф 3-5.

2. Записати в зошит вимоги до місця спостереження.