Основи цивільного захисту. 11 клас. Тема 4/1,2

Тема №4.  «Основи рятувальних та інших невідкладних робіт»

Заняття №1.2.  Характерні види рятувальних робіт. Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт на промислових об’єктах та в осередках ураження. Поняття про дегазацію, дезактивацію та дезінфекцію. Порядок та способи їх проведення. Особиста гігієна в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження. Знезаражувальні речовини і розчини. Санітарна обробка. Порядок та способи проведення.

Мета уроку:

@ ознайомити з порядком організації та проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, з проведенням рятувальних робіт в осередках ураження, з ліквідацією наслідків зараження;

@ вивчити види, обсяги, прийоми та способи рятувальних робіт; поняття «санітарна обробка» та порядок проведення дегазації, дезактивації та дезінфекції;

@ узагальнити та систематизувати знання про евакуацію;

@ тренувати одягання протигаза ГП-5;

@ виховувати ініціативність, сміливість, рішучість у діях із рятувальних робіт.

Базові поняття та терміни:  види евакуації, принципи та способи евакуації,підготовка та проведення евакуації з небезпечних районів.

Основна частина (вивчення нового матеріалу)

П.1. Основи рятувальних та інших невідкладних робіт.

Рятувальні та інші невідкладні роботи — це організована за єдиним планом діяльність органів влади і управління, сил цивільної оборони задля рятування та надання в короткий термін усебічної допомоги населенню, що опинилося в осередках ураження, районах стихійних лих, а також запобігання подальших руйнувань і втрат, забезпечення життєдіяльності населення, господарських об’єктів і безпечного проведення подальших робіт.

Рятувальні та інші невідкладні роботи в осередках ураження проводяться з метою рятування людей і надання допомоги ураженим, локалізації аварій і створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт.

Усі роботи в осередку ураження розподіляються на дві частини:

• рятувальні роботи;

• невідкладні роботи.

Вони проводяться одночасно.

До рятувальних робіт належать:

• пошук і діставання людей з-під завалів, зруйнованих, пошкоджених, палаючих будівель, завалених сховищ та інших споруд, з осередків радіоактивного та хімічного ураження, із зон сильного задимлення, катастрофічного затоплення;

• надання першої медичної допомоги, вивіз уражених з осередків ураження в медичні формування та заклади, надання першої лікарської допомоги та евакуація їх до лікарні;

• розвідка маршрутів руху та ділянок (об’єктів) робіт;

• локалізація та гасіння пожеж на маршрутах руху та ділянках (об’єктах) робіт;

• подання повітря в завалені захисні споруди з пошкодженою фільтровентиляційною системою;

• вивіз населення з небезпечних місць до безпечних районів;

• санітарна обробка людей, спецобробка техніки та майна і знезараження одягу;

• дегазація, дезактивація техніки, транспорту та засобів захисту;

• знезараження території та споруд, продуктів харчування, харчової сировини, води та фуражу.

До невідкладних робіт належать:

• прокладання колонних шляхів і проїздів у завалах і на заражених ділянках;

• локалізація аварій, що загрожують життю людей або призводять до вибухів, пожеж, додаткових руйнувань і уражень, забезпечення необхідних умов для відновлювання діяльності об’єктів;

• укріплення або завалення конструкцій, що загрожують обвалом і перешкоджають безпечному руху і веденню рятувальних робіт;

• локалізація аварій на газових, енергетичних, водопровідних, каналізаційних і технологічних мережах для забезпечення проведення рятувальних робіт;

• ремонт і відновлення ушкоджених та зруйнованих ліній зв’язку й електромереж із метою забезпечення рятувальних робіт.

Ремонт і відновлення пошкоджених захисних споруд для захисту від можливих повторних ядерних ударів агресора.

Рятувальні та інші невідкладні роботи характеризуються великим обсягом та обмеженістю часу на їхнього проведення, складністю обставин і великим напруженням сил усього особового складу. Вони проводитимуться в умовах руйнувань, пожеж, зараження атмосфери та місцевості, затоплення території та під впливом інших несприятливих умов та обставин.

Для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт утримуються в готовності до дії сили цивільної оборони. Крім того, на випадок необхідності залучаються інші сили, незалежно від їх відомчої належності (військові підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ) та добровільні рятівні сили. В окремих випадках може здійснюватися цілеспрямована мобілізація осіб, що знаходяться в запасі.

Рятувальні та інші невідкладні роботи проводяться безперервно вдень і вночі за будь-яких погодних умов до повного їхнього завершення. Безперервність робіт досягається вчасним нарощуванням зусиль, умілим маневруванням силами та засобами, вчасною заміною підрозділів, повним забезпеченням їх матеріальними засобами, швидким ремонтом і налагодженням пошкодженої техніки.

Способи, прийоми та послідовність проведення рятувальних та інших невідкладних робіт визначаються залежно від обставин, які склалися в осередку ураження (характеру руйнувань будівель і споруд, пожеж, аварій на комунально-енергетичних мережах, ступенів радіоактивного та хімічного зараження, погодних умов та ін.), а також наявності сил і засобів для проведення робіт.

П.2. Порядок проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

При аваріях на радіаційно-небезпечних об’єктах організація та проведення рятувальних й інших невідкладних робіт при аварії на атомних електростанціях полягає у виконанні заходів, до яких належать:

• оповіщення населення про аварію і постійне його інформування про наявну обстановку та порядок дій у цих умовах;

• використання засобів колективного й індивідуального захисту;

• організація дозиметричного контролю;

• проведення йодної профілактики населення, що опинилося в зоні радіоактивного зараження;

• уведення обмеженого перебування населення на відкритій місцевості (режими радіаційного захисту);

• здійснення евакуації населення (за розпорядженням Уряду) та інші заходи.

Після евакуації населення приступають до дезактивації території і техніки.

При аварії на хімічно небезпечних районах із викидом (виливом) сильнодіючих отруйних речовин негайно оповіщаються робітники, службовці та населення, які опинилися в зоні зараження і в районах, яким загрожує небезпека зараження. Висилається радіаційна, хімічна і медична розвідка для уточнення місця, часу, типу та концентрації сильнодіючих отруйних речовин, визначення межі осередку ураження (зони зараження) та напрямку розповсюдження зараженого повітря. Готуються формування для проведення рятувальних робіт. На підставі даних, отриманих від розвідки та інших джерел, начальник цивільної оборони об’єкта приймає рішення, особисто організовує проведення рятувальних робіт і заходів щодо ліквідації хімічного зараження.

В осередку хімічного ураження, перш за все, надається допомога потерпілим (ураженим), проводиться відбір за складністю поранення та організовується евакуація в медичні установи. Осередок ураження оточується, здійснюється знезараження місцевості, транспорту, споруд, а також санітарна обробка особового складу формувань і населення. Передусім надягаються протигази на уражених, їм надається перша медична допомога, вводячи антидоти.

В осередку бактеріологічного (біологічного) ураження роботи здійснюються за рішенням старшого начальника. Роботами щодо ліквідації бактеріологічного осередку керує начальник цивільної оборони об’єкта, а організацією та проведенням медичних заходів — начальник медичної служби.

В осередку бактеріологічного (біологічного) ураження організовуються та проводяться:

• бактеріологічна розвідка та індикація бактеріальних засобів;

• карантинний режим або обсервація відповідно до рішення старшого начальника;

• санітарна експертиза;

• контроль зараження продовольства, харчової сировини, води та фуражу, їхнє знезараження;

• протиепідемічні, санітарно-гігієнічні, спеціальні профілактичні, лікувально-евакуаційні, ветеринарно-санітарні заходи, а також санітарно-роз’яснювальна робота.

У випадку виявлення ознак застосування бактеріальних засобів у район негайно висилається бактеріологічна розвідка. На підставі отриманих даних встановлюється зона карантину або зона обсервації, намічається обсяг і послідовність проведення заходів, а також порядок використання сил і засобів для ліквідації осередку бактеріологічного (біологічного) ураження. Карантинний режим установлюють із метою недопущення розповсюдження інфекційних захворювань за межі осередку. Ізоляційно-обмежуючі заходи при обсервації менш суворі, чим при карантині.

Після того визначення виду збудника, проводиться екстрена профілактика — застосування специфічних для цього захворювання препаратів: антибіотиків, сивороток та ін., своєчасне застосування яких зменшить кількість жертв і сприятиме прискореній ліквідації осередку ураження.

П.3. Заходи безпеки при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт.

Руйнування і пожежі на об’єктах, пошкодження мереж комунально-енергетичного господарства, можливі зараження сильнодіючими отруйними речовинами викличуть необхідність суворо дотримуватися заходів безпеки та правил поведінки в зонах зараження.

Під час землетрусу, якщо перші поштовхи застали вас у будинку, то ті, хто знаходиться на перших поверхах, повинні негайно взяти молодших дітей і з ними вибігти на вулицю. У вашому розпорядженні не більш 15–20 с. Ті, хто мешкає на другому і наступному поверхах повинні встати в дверних і балконних прорізах, пригорнувши до себе дітлахів. Можна скористатися кутами, утвореними капітальними стінами. Ці місця найбільш міцні, тут більше шансів залишитися непошкодженими. У жодному разі не можна стрибати з вікон, із балконів — у більшості випадків це приводить до трагічних наслідків.

Як тільки поштовхи припиняться, негайно залишіть приміщення. Не користуйтеся ліфтами — у будь-який момент вони можуть застрягти.

Не заходьте в ушкоджений будинок. Пам’ятайте, після першого можуть бути повторні поштовхи. Поштовхи звичайно повторюються через кілька годин, а іноді і кілька діб.

Не користуйтеся запальничками, сірниками, свічками. При витоку газу з ушкоджених комунікацій відкритий вогонь призведе до вибуху і додаткових жертв.

Може трапитись, що перші поштовхи застали вас на вулиці. Негайно відійдіть від будинків і споруд, високих парканів і стовпів — вони можуть зруйнуватися.

У момент руйнування або ушкодження будинків небезпеку становлять не тільки падаючі стіни і перекриття, а також цегла, стекло, димарі, карнизи, ліпні прикраси, балкони, освітлювальні пристрої, вивіски, що розлітаються.

Якщо ви побачили травмованих дітей, відразу надайте їм першу допомогу.

У разі загрози затоплення робота шкіл і дошкільних установ припиняється. Дітей відправляють додому або переводять у безпечні місця. Може бути прийняте рішення про евакуацію з небезпечної зони, тоді в першу чергу вивозять дітей із дитячих установ і лікарень. Якщо цього зробити не вдалося, треба піднятися на верхні поверхи будинків, на горища, а в міру підйому води — і на дахи. На плавні засоби необхідно заходити по одному, ступаючи на середину настилу. Під час руху забороняється мінятися місцями, сідати на борти, штовхатися. Після причалювання один із дорослих виходить на берег і тримає човен за борт доти, поки всі діти не зійдуть на сушу.

За можливості необхідно скористатися підручними засобами: бочками, колодами, дерев’яними щитами і дверима, уламками парканів, автомобільними камерами й іншими предметами, здатними утримати на воді. Обов’язково поруч повинен бути дорослий.

Буревій, шторм, смерч — усі ці явища, викликані дією вітру великої руйнівної сили, високої швидкості та значної тривалості. Ураганний вітер руйнує міцні і зносить легкі будівлі, валить стовпи, вириває з коренями дерева, обриває мережі, ушкоджує транспортні магістралі. Метеослужба досить вірогідно прогнозує ці явища, попереджає про швидкість і напрямок просування.

Після передачі по радіо штормового попередження з будинків виходити не рекомендується. Не підходьте до вікон — можна одержати поранення осколками скла, що розлітаються. Краще стати в простінок або відійти в коридор. Для захисту можна використовувати міцні меблі: письмовий стіл, шафу, парту. Як показала практика, найбезпечнішими місцями в таких випадках є підвали, внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків.

Не можна виходити на вулицю відразу після ослаблення вітру: через кілька хвилин пориви можуть повторитися.

Пам’ятайте! Найчастіше в такій ситуації діти одержують травми від осколків скла, шиферу, черепиці, шматків дахового заліза, зірваних дорожніх знаків, предметів, що зберігаються на лоджіях і балконах.

Заборонено торкатися або ставати на обірвані проводи — вони можуть бути під струмом.

Пожежі можливі всюди: на підприємствах, на об’єктах сільського господарства, у навчальних закладах, у шкільних установах, у житловому секторі.

Украй небажано виходити через зони вогню і диму, треба шукати легші і безпечніші шляхи. Якщо неможливо скористатися сходами, спробуйте спуститися на ліфті або через вікно, балкон, лоджію, до яких подаються автомобільні підйомники, висувні та приставні драбини. У крайньому випадку з перших поверхів звичайно опускаються на землю за допомогою міцної мотузки або зв’язаних простирадл.

Якщо ви відшукали в палаючому приміщенні дитину, що може сама пересуватися, треба накинути на неї вологе простирадло, скатертину, ковдру і, взявши за руку, вивести в безпечне місце. Рот і ніс закрити мокрою хусткою, шарфом, косинкою. Якщо дитина знепритомніла, взяти її на руки і негайно виходити із зони вогню і диму.

Якщо зайнявся одяг, необхідно якомога швидше накинути на неї мокре або навіть сухе покривало і щільно пригорнути її до тіла, щоб перекрити доступ повітря й зупинити горіння. Необхідно стежити, щоб дитина в палаючому одязі не побігла, тому що полум’я тільки посилиться. Заборонено гасити одяг за допомогою вогнегасника — може відбутися хімічний опік.

У сильно задимлених приміщеннях негайно відкривають вікна і двері для провітрювання. Працювати в такій обстановці треба невеликими групами (2–4 особи), пересуваючись по ділянках з відносно гарною видимістю — поблизу вікон і дверей, тримаючись біля якоїсь стіни.

Під час аварії з викидом (розливом) СДОР та виникненні небезпеки хімічного зараження найкраще надягти протигаз і укритися в найближчому сховищі. Але не завжди це можливо. Імовірніше, прийдеться виходити із зони зараження.

Рухаючись до виходу, надягніть на себе шапочку, верхній одяг, краще плащ, застебніть усі ґудзики, взуйте гумові чоботи, шию обв’яжіть шарфом, рот і ніс прикрийте ватно-марлевою пов’язкою, попередньо змочивши її у воді або у 5 %-вому розчині лимонної кислоти при викиді аміаку або в 2 %-вому розчині питної соди при викиді хлору. Тільки в такому вигляді можна виходити на вулицю і рухатися в безпечний район.

Часу для цього дуже мало. Хмара СДОР рухається зі швидкістю вітру. При вітрі в 1 м/с отруйні речовини за 10 хв. просунуться на 600 м, а при більшій силі — до кілометра.

Якщо не було зазначено, куди виходити, або ви не почули, в зоні можливого зараження варто рухатися в напрямку, перпендикулярному руху вітру. У жодному разі не можна ховатися в підвалах, ярах і балках. Багато отруйних речовин, як, наприклад, хлор, сірководень, бензол, важчі за повітря, стеляться по землі, затікаючи в низинні місця.

Якщо ж укритися в сховищі або вийти із зони зараження не вдалося, залишайтеся в будинку, але щільно закрийте вікна і двері, димоходи, вентиляційні отвори. Вихідні двері закрийте щільною тканиною, ковдрою. Щілини у вікнах і стиках рам заклейте звичайним папером, плівкою, лейкопластиром, щоб виключити проникнення СДОР у приміщення.

Якщо вам здається, що ви все-таки одержали дозу СДОР, припиніть будь-які фізичні навантаження, приймайте у великій кількості теплі чай, молоко, та обов’язково покажіться лікареві.

Одержавши повідомлення про аварію на атомній станції, необхідно надягнути на себе респіратор або протигаз і укритися в захисній споруді. Якщо такої можливості немає, залишитися в квартирі (будинку), але терміново закрийте вікна, двері, кватирки, вентиляційні отвори, заклейте щілини у вікнах. На вулицю виходити заборонено. Приймати їжу слід тільки в закритих приміщеннях. Руки мити з милом, рот полоскати 0,5 %-вим розчином питної соди.

Якщо доведеться на якийсь час залишитися в забрудненій зоні, то для медичної профілактики протягом перших семи днів щодня приймайте по одній таблетці (0,125 г) йодистого калію. У разі відсутності таблеток йодисту настойку можна приготувати самому: 3–5 крапель 5 %-вого розчину йоду на склянку води. Приймати краще рівними частинами тричі на день.

Перед виходом з будинку вдягайтеся так само, як і при виході із зони ймовірного зараження СДОР.

Після прибуття в безпечний район усі дорослі й діти обов’язково проходять повну санітарну обробку. Вона проводиться в місцевих лазнях, душових павільйонах, санітарних пропускниках або на спеціально організованих для цього санітарно-обмивальних пунктах.

П.4. Проведення спеціальної обробки.

Спеціальна обробка — складова частина ліквідації наслідків радіаційного, хімічного, бактеріологічного забруднення, проводиться з метою відновлення готовності техніки, транспорту й особового складу формувань до виконання своїх завдань із проведення рятувальних робіт.

Спеціальна обробка включає: санітарну обробку особового складу, дезактивацію, дегазацію, дезінфекцію.

Санітарна обробка — ліквідація з особового складу радіоактивних речовин, знешкодження та видалення отруйних речовин і бактеріологічних засобів.

Дезактивація —  видалення радіаційних речовин із забруднених поверхонь до допустимих розмірів зараження, безпечних для людини (видалення РР з поверхні різних об’єктів, а також із продуктів харчування, води, сировини. Для визначення її необхідності проводять дозиметричний контроль радіоактивного забруднення. Дезактивацію можна проводити повну або часткову. Дезактивацію приміщень проводять сильним струменем води або вологим обтиранням стін зверху вниз. Обладнання промивають водою за допомогою щіток. Техніку дезактивують такими способами:обмітанням віниками, щітками; змиванням РР струменем води; обтиранням тампонами із ганчір’я, щітками, змоченими водою; розчинниками або дезактивуючими розчинами; змиванням РР дезактивуючими розчинами з одночасною обробкою забруднених поверхонь щітками дегазаційних компонентів; очищення забруднених поверхонь і агрегатів миючими засобами “Ритм” ,”Темп” у миючих машинах). 

Дегазація — знешкодження забруднених об’єктів шляхом руйнування (нейтралізації) чи знищення отруйних речовин (це заходи, спрямовані на знезаражування або видалення ОР і СДЯР. Вона проводиться хімічним, механічним і фізичним способом. Фізичні способи дегазації передбачають випаровування, поглинання ОР і СДЯР різними матеріалами, руйнування вогнем і видалення небезпечних хімічних речовин рідинами, які їх розчиняють. Механічні способи дегазації застосовують для зняття зараженого шару грунту, снігу, зерна на глибину проникнення ОРі СДЯР та ізоляції його).

Дезінфекція — знищення заразних мікробів і руйнування токсинів на заражених об’єктах (це заходи, спрямовані на знищення збудників інфекційних хвороб та їх токсинів. Її проводять хімічним і фізичним способом. Дезинфекція може бути газова, волога і термічна. Проводять її після встановлення санепідемстанцією, ветлабораторією зараженості людей, території, продуктів харчування, води. Дезинфекція одягу та інших індивідуальних засобів захисту здійснюється обробкою пароповітряною або пороформаліновою сумішшю, кип’ятінням, замочуванням у розчинах для дезинфекції (або протирання ними), пранням).

Залежно від обставин, часу, засобів спеціальна обробка поділяється на часткову і повну.

Часткова спеціальна обробка проводиться силами особового складу формувань і населення самостійно. Повна спеціальна обробка здійснюється силами штатних невоєнізованих формувань.

П.5.  Порядок проведення часткової санітарної обробки.

Часткова санітарна обробка проводиться особовим складом формувань, робітниками та службовцями об’єктів, населенням у всіх випадках, коли встановлений факт радіоактивного, хімічного або біологічного забруднення.

Вона може проводитися багаторазово, без зупинки виконання завдання, за розпорядженням командира (начальника), а населенням — самостійно.

При зараженні РР обробка містить у собі механічне видалення радіаційних речовин із відкритих частин тіла, зі слизистих оболонок очей, носа ротової порожнини, одягу, спорядження й одягнутих засобів індивідуального захисту. Вона проводиться після зараження безпосередньо в зоні радіаційного зараження та повторюється після виходу із зони зараження.

При проведенні часткової санітарної обробки в зоні радіоактивного зараження загальновійськовий захисний комплект не знімають. Спочатку слід протерти, обмести або обтрусити забруднені засоби захисту, одяг, спорядження і взуття, а потім усунути радіаційні речовини з відкритих частин рук і шиї. Коли особовий склад опинився в зараженій зоні без засобів захисту, то після часткової санітарної обробки слід їх одягнути. При проведенні часткової санітарної обробки на незараженій місцевості дотримуються такої послідовності:

• знімають засоби захисту шкіри й обтрушують їх чи протирають ганчіркою, змоченою водою (дезактивуючим розчином);

• не знімаючи протигаза, обтрушують або обмітають радіоактивний пил з одягу (коли є можливість, то верхній одяг знімають і витріпують);

• обмивають чистою водою відкриті частини тіла, потім маску протигаза;

• знімають протигаз і старанно миють водою обличчя;

• прополіскують рот і горло.

Якщо не вистачає води, відкриті частини тіла і маску протигаза протирають вологою ганчіркою, яку змочують водою з фляги.

При зараженні краплиннорідкими отруйних речовин необхідно, не знімаючи протигаза, негайно провести обробку відкритих шкірних покривів, забруднених ділянок одягу, взуття, спорядження і маски протигаза. Така обробка проводиться з використанням індивідуального протихімічного пакета (ІПП-8), причому краплі потрібно зняти протягом 5 хв. після попадання.

Коли дозволяють обставини, спорядження й одяг знімають, старанно протирають підручними засобами, а потім витрушують. Знімати та одягати одяг треба так, щоб відкриті частини тіла не торкалися до зовнішньої забрудненої поверхні. Потім рідиною з індивідуального протихімічного пакета обробляють маску протигаза. За відсутності індивідуального протихімічного пакета для часткової обробки можна застосувати воду з фляги та мило.

Замість індивідуального протихімічного пакету можна також користуватися 3 %-вим розчином перекису водню та 3 %-го їдкого натрію (за відсутності їдкого натрію його можна замінити силікатним клеєм у тій же кількості).

У жодному разі не можна користуватися для часткової санітарної обробки шкіри розчинниками (діхлоретан, бензин, спирт), оскільки це посилить важкість ураження (отруйних речовин розчиняється в розчинниках, розподіляється на більшій площі, значно легше проходять крізь шкіру).

П.6. Порядок проведення повної санітарної обробки.

Повна санітарна обробка собі полягає в обмиванні тіла людини теплою водою з милом з обов’язковим змиванням білизни та одягу.

Мета обробки — повне знезаражування від радіаційних речовин, отруйних речовин і бактеріологічних засобів одягу, взуття, поверхні тіла. Повній санітарній обробці підлягає особовий склад формувань, робітники, службовці та евакуйоване населення після виходу з осередку ураження (зони зараження).

Обробку потрібно проводити не пізніше 5 год. після забруднення. Через 12 год. здійснювати обробку немає сенсу. Одяг слід замінити, якщо після його обтрушування залишкове радіоактивне зараження перевищує допустиму величину.

При забрудненні крапельно-рідинними отруйними речовинами необхідно негайно провести часткову санітарну обробку; наступне обмивання теплою водою з милом не захищає від ураження отруйними речовинами та необхідності в її проведенні немає. Заражений одяг потрібно змінити у максимально короткий термін.

При зараженні бактеріологічними засобами повній санітарній обробці підлягає весь особовий склад, який знаходився у районі дії бактеріологічного забруднення, незалежно від того, чи використовувалися засоби індивідуального захисту та проводилася часткова санітарна обробка. Повна санітарна обробка в цьому випадку полягає в знезаражуванні дезінфікуючими розчинами відкритих частин тіла з наступним миттям людей теплою водою з милом. Одночасно з промиванням обов’язково проводиться дезінфекція забрудненого одягу чи його заміна.

Техніка, майно, одяг, місцевість, продукти харчування, вода, забруднені радіоактивними речовинами, підлягають дезактивації. При частковій дезактивації техніки та одягу видаляють радіоактивні речовини з усієї поверхні методом обмітання чи обтирання.

П.7. Поняття про дезактивацію, дегазацію та дезінфекцію.

Повна дезактивація здійснюється такими методами:

• змітання радіоактивного пилу віниками, щітками тощо;

• змивання радіаційних речовин дезактивуючим розчином, водою і розчинниками з одночасною обробкою забрудненої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів;

• змивання радіоактивних речовин струменем води під тиском;

• знищення радіоактивних речовин газо-крапельним потоком;

• знищення радіоактивних речовин шляхом витиранням забрудненої поверхні.

Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруднення. Суть дезактивації, таким чином, полягає у відриванні радіоактивних частин від поверхні та знищенні їх з оброблених об’єктів.

Дегазація може проводитися хімічним, фізико-хімічним і фізичним способами.

Хімічний спосіб базується на взаємодії хімічних речовин з отруйними речовинами, внаслідок чого створюються нетоксичні речовини. Цей спосіб дегазації здійснюється протиранням зараженої поверхні дегазаційними розчинами або обробкою їх водними кашками (хлорне вапно).

Фізико-хімічний засіб заснований на змиванні отруйних речовин із забрудненої поверхні за допомогою миючих засобів або розчинників. Для цього використовуються пральні порошки та інші миючі засоби у вигляді водного розчину (влітку) або розчину в аміачній воді (взимку).

При дегазації розчинниками отруйні речовини не знешкоджуються, а розчиняються і видаляються із зараженої поверхні разом із розчинником. Розчинниками можуть бути: бензин, газ, дизельне пальне, діхлоретан, спирт.

Фізичний засіб заснований на випаровуванні отруйних речовин із зараженої поверхні та частковому їхньому розчиненні під дією високотемпературного газового потоку. Проводиться за допомогою теплових машин.

Дезінфекція може здійснюватися хімічним, фізичним, механічним і комбінованим способами.

Хімічний спосіб — знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речовинами — основний спосіб дезінфекції.

Фізичний спосіб дезінфекції — кип’ятіння білизни, посуду та інших речей. Використовується, в основному, при кишкових інфекціях.

Механічний спосіб здійснюється такими ж методами, що й дегазація, передбачає видалення зараженого ґрунту або використання мастил.

Домашнє завдання

Опрацювати підручник «Захист Вітчизни. 10-11 клас» ред. М.Бака, с. 274–279, підручник «Захист Вітчизни. 10 клас» ред. І. Герасимів, параграф 38, 39 ст. 261-272.

Вивчити види та обсяги рятувальних робіт.