Тема №4 «Основи військової топографії»
Заняття №1: «Суть орієнтування на місцевості. Визначення сторін горизонту за компасом, годинником та сонцем, зірками, місцевими предметами. Азимут магнітний і його визначення. Визначення азимута на місцевий предмет і напрямки руху за азимутом»
Мета уроку:
- ознайомити з орієнтуванням на місцевості, магнітним азимутом;
- вивчити основи визначення сторін світу за компасом, годинником та сонцем, місцевими об’єктами; прийоми визначення азимута на місцевий предмет;
- узагальнити та систематизувати знання про дії солдата в бою у складі бойових груп;
- тренувати визначення сторін світу за компасом, годинником та сонцем, місцевими об’єктами, визначення магнітного азимуту;
- виховувати спостережливість, точність, вміння аналізувати результати спостереження та робити висновки про можливий вплив місцевості на виконання бойової задачі.
П.1. Суть орієнтування на місцевості. Визначення сторін горизонту за компасом, годинником та сонцем, зірками, місцевими предметами.
Орієнтування на місцевості — це визначення свого місцезнаходження відносно сторін горизонту та місцевих предметів і точне дотримання вказаного або вибраного напрямку руху. У бойовій обстановці орієнтування на місцевості включає також визначення свого місцезнаходження відносно своїх військ і військ противника. Уміння швидко та точно орієнтуватися на місцевості надає можливість успішно виконувати бойову задачу на невідомій місцевості, у лісі та в умовах обмеженої бачимості.
Орієнтуватися на місцевості можна за допомогою топографічної карти та без неї. Наявність топографічної карти полегшує орієнтування та дозволяє розібратися в обстановці на порівняно великій ділянці місцевості. При орієнтуванні на місцевості без карти необхідно визначити сторони горизонту.
Топографічне орієнтування проводиться в такій послідовності: визначаються напрямки щодо сторін горизонту й на цих напрямках помічаються добре видимі місцеві предмети (орієнтири). Орієнтирами називаються місцеві об’єкти, форми та деталі рельєфу, щодо яких визначають своє місце розташування.
Залежно від характеру місцевості, часу доби та видимості сторони горизонту визначаються за компасом (див. рис. 182), за положенням сонця, за сонцем і годинником, за Полярною зіркою, за ознаками місцевих предметів та іншими способами.
1 — кришка зі стойками для візування; 2 — кругова шкала; 4 — магнітна стрілка; 5 — гальма
Рис. 182. Компас Адріанова
Для визначення сторін горизонту за компасом, принцип дії якого заснований на властивості намагніченої стрілки, розташованої вздовж магнітного меридіану північ-південь, необхідно спочатку сумістити мушку з нульовою поділкою лімба. Для цього необхідно встановити компас у горизонтальне положення та розблокувати стрілку. Повертаючи компас, необхідно сумістити північний кінець магнітної стрілки з нульовою поділкою лімба. У зорієнтованому положенні компаса напрямок стрілки на нульову поділку лімба і буде напрямком на північ. Потім візуванням через проріз і мушку визначають місцевий предмет (орієнтир) і використовують його для визначення напрямку на північ. Визначивши напрямок на північ, легко визначити й інші сторони горизонту: у протилежному напрямку буде південь, праворуч — схід, ліворуч — захід.
Для визначення сторін горизонту за положенням сонця досить знати, що воно приблизно знаходиться: о 7.00 (влітку — о 8.00) — на сході, о 13.00 (14.00) — на південь, о 19.00 (20.00) — на заході.
При визначенні сторін горизонту за сонцем і годинником (див. рис. 183) необхідно годинник покласти в горизонтальне положення, щоб годинникова стрілка була направлена до сонця. Потім, утримуючи годинник у цьому положенні, поділити навпіл кут між годинниковою стрілкою та цифрою 1 на циферблаті. Тоді пряма, що ділить кут навпіл, покаже напрямок на південь.
Рис. 183. Визначення сторін горизонту за сонцем та годинником: а — до 13 години; б — після 13 години
Для визначення сторін горизонту за Полярною зіркою необхідно на небі найти сузір’я Великого Возу. Уявно продовжити пряму, що проходить крізь дві крайні зірки на відстань, приблизно в п’ять разів більшу за відстань між ними. У кінці цієї прямої легко знайти Полярну зірку, яка завжди знаходиться в північному напрямку (див. рис. 184)
Визначення сторін горизонту (див. рис. 185) за ознаками місцевих предметів базується на розташуванні місцевих предметів відносно сонця. Так, дерева, велике каміння та скелі з північної сторони покриваються мохом, мурашники в лісі знаходяться з південної сторони дерев, північна сторона мурашника крутіша за південну; ягоди та фрукти раніше червоніють із південного боку. На схилах, що звернені на південь, весною сніг розтає швидше, ніж на північних схилах; вівтарі православних церков завжди звернені на схід, а дзвіниці — на захід.
Хрести на церквах зорієнтовані на північ — південь, причому піднятий кінець поперечної перекладини вказує на північ.
П.2 Доповідь про своє місцезнаходження.
Доповідаючи про своє місцезнаходження (точку стояння) відносно місцевих предметів (орієнтирів) після визначення сторін горизонту, необхідно назвати місцевий предмет, безпосередньо біля якого знаходиться доповідач і відстань до місцевих предметів, що вказують напрямок сторін горизонту. Наприклад, «Знаходжусь на північному узліссі гаю «Табірний»: на північ 600 м — заводська труба, на захід 200 м — зруйнований будинок, на південь 300 м — ріка, на схід 500 м — дорога».
П.3 Азимут магнітний і його визначення. Визначення азимута на місцевий предмет і напрямки руху за азимутом.
Сутність руху за азимутом полягає в умінні знайти та витримати за допомогою компаса вказаний напрямок руху та точно вийти в призначений пункт.
При визначенні напрямку руху на місцевий предмет користуються магнітним азимутом. Це кут, що вимірюється за ходом годинникової стрілки від північного напрямку до напрямку на предмет. Він має значення від 0º до 360º.
Для визначення магнітного азимуту на місцевий предмет за допомогою компаса треба стати обличчям до цього предмета та зорієнтувати компас. Потім, утримуючи компас в орієнтованому положенні, встановити пристрій так, щоб візирна лінія проріз-мушка співпала з напрямком на місцевий предмет у цьому положенні відрахунок на лімбу проти покажчика в мушки вкаже величину магнітного азимуту (напрямок) на місцевий предмет.
Зворотній азимут — це напрямок від місцевого предмета до точки стояння. Від прямого азимута він відрізняється на 180º. Для його визначення необхідно до прямого азимута додати 180º (якщо він менше 180º) або відняти 180º (якщо він більше 180º).
Для визначення напрямку на місцевості по вказаному магнітному азимуту необхідно встановити покажчик мушки на цифру компаса, що буде відповідати магнітному азимуту та зорієнтувати компас. Потім, утримуючи компас в орієнтованому положенні, помітити на місцевості за візерною лінією проріз — мушка віддалений предмет (орієнтир). Напрямок на цей предмет (орієнтир) і буде відповідати напрямку за магнітним азимутом (див. рис. 186).
Рис. 186.
Для руху за азимутом необхідно знати магнітні азимути з кожного пункту на маршруті руху та відстань між пунктами руху в парі кроків (для людини середнього зросту пара кроків дорівнює 1,5 м). Ці дані готує командир відділення (взводу) й оформлює у вигляді схеми маршруту або таблиці (див. табл. 26).
Таблиця 26
№ з/п
|
Ділянка маршруту
|
Магнітний азимут у град.
|
Відстань у парах кроків
|
1
|
Сарай — вишка
|
80
|
610
|
2
|
88
|
580
|
|
3
|
Окремий будинок — окреме дерево
|
78
|
850
|
2. Рух за азимутом
Під час руху переходять від одного пункту до іншого, витримуючи напрямок на орієнтир і рахуючи пари кроків. На вихідному та проміжних пунктах за вказаним азимутом за допомогою компаса знаходять напрямок руху. У цьому напрямку вибирають і визначають найбільш віддалений орієнтир (допоміжний) або орієнтир, розташований ближче до проміжного пункту маршруту руху на відкритій місцевості вночі в місту проміжних (допоміжних) орієнтирів використовують нариси місцевих предметів або яскраві зірки, якщо такої можливості нема, то компас із вільно відпущеною стрілкою весь час тримають перед собою в орієнтованому положенні, а за напрямок руху приймають пряму, що проходить через проріз та мушку.
Щоб обійти перешкоди, що виникають на напрямку руху (за наявності видимості), роблять таким чином: запам’ятовують орієнтир на напрямку руху на протилежній стороні перешкоди, визначають до нього відстань і складають цю відстань з розміром пройденого шляху; обходять перешкоду та продовжують рух від вибраного орієнтира, визначивши спочатку за компасом напрямок перерваного шляху.
Дивитись презентацію 1 Дивись презентацію 2Домашнє завдання
1. Записати в зошит порядок визначення азимуту і напрямку руху за магнітним азимутом.
2. Прочитати відповідний розділ підручника «Захист Вітчизни. 10-11 клас» (ред. М.М. Бака), ст. 188-196.